Кольпіт

Кольпіт (синонім цього терміна вагініт) – це одна з найбільш часто зустрічаються патологій жіночих статевих органів. Такий патологічний стан характеризується запаленням слизової оболонки піхви, яке розвивається внаслідок проникнення інфекційних агентів, а також унаслідок хімічного або механічного травматичного впливу.

Найчастіше вагініт вражає жінок репродуктивного віку. Його інтенсивність залежить від того, що послужило причиною розвитку хвороби, а також від віку пацієнтки.

Слід зазначити, що вагініт може виникати не тільки в репродуктивному віці, але й у літніх жінок, а також у дівчаток. У кожному окремому випадку захворювання протікає зі своїми характерними особливостями, супроводжуючись запалення вульви.

Патогенез захворювання

До основних причин, що зумовлюють розвиток кольпіту, відносять:

 

  • Бактеріальні, грибкові та вірусні інфекції (у тому числі передаються статевим шляхом).
  • Різні алергічні реакції.
  • Медикаментозні засоби для місцевого застосування (таблетки та свічки);
  • Хімічні реагенти, використовувані в якості розчинів для спринцювання;
  • Сторонні тіла.

 

Внутрішніми факторами розвитку захворювання є функціональні порушення яєчників, збої в роботі підшлункової і щитовидної залози, порушення процесів травлення та зниження імунітету.

До зовнішніх чинників, що провокують розвиток патологічного процесу, відносять тривалий і неадекватне застосування антибіотиків, цитостатиків та гормональних препаратів. Разом з тим спровокувати кольпіт можуть внутрішньоматкові контрацептиви, стресові впливи, а також екологічні, кліматичні та санітарно-гігієнічні фактори.

Найчастіше збудником кольпіту стає стафілокок або стрептокок, протей, кишкова паличка, мікоплазма, гонокок, хламідія, трихомонада і дріжджеподібний грибок з роду Кандида. Як правило, мікроорганізми та віруси, які проникають в піхву, дуже швидко гинуть у процесі самоочищення, притаманного здорового жіночого організму. Однак при розвитку гінекологічних патологій, нераціональному застосуванні протизаплідних контрацептивів, порушення принципів сексуальної гігієни, травмах піхви і не дотримання правил інтимної гігієни порушується природний процес самоочищення, що сприяє розвитку захворювання.

Дуже часто кольпіт є проявом гарднереллеза, трихомоніазу, молочниці та інших патологічних станів.

Класифікація кольпітів

У клінічній практиці кольпіти розрізняються за типом збудника.

У тому випадку, коли захворювання викликане трихомонадної інфекцією, діагностується трихомонадний кольпіт;

Вагінальна сухість провокує розвиток атрофічного кольпіту;

Дріжджоподібні грибки роду Кандида викликають кандидозний кольпіт;

У тому випадку, коли у пацієнтки розвивається гнійне запалення піхви, викликане кишковою паличкою, стрептококом, стафілококом та іншими мікроорганізмами, мова йде про неспецифічному (аеробному) кольпіті.

Якщо вагініт виникає внаслідок одночасного впливу декількох видів мікроорганізмів, діагностується змішана форма захворювання.

За характером перебігу хвороби кольпіти бувають гострими і хронічними.

Характерні симптоми кольпіту

До найбільш характерних симптомів захворювання відносять свербіж і печіння в піхву, а також набряк і гіперемію слизової оболонки. У жінок розвивається хворобливість при статевому акті, в ряді випадків виникають ерозії, а також з’являються рясні виділення гнійного або сирнистого характеру, часто володіють неприємним запахом.

Разом з тим при тривалому перебігу захворювання ознаки кольпіту стають менш помітними. Однак, після застуди, переохолодження, перевтоми або після статевого акту вони можуть проявитися з новою силою. Також спровокувати рецидив захворювання може тісну синтетичну білизну, який надає дратівливу дію на зовнішні геніталії.

Найчастіше при неадекватному лікуванні кольпіту патологічний процес переходить у хронічну форму, і тоді запалення поширюється по висхідним шляхах, вражаючи сечовипускальний канал, матку і фаллопієві труби, і викликаючи такі серйозні захворювання, як цистит, ендометрит, цервіцит і навіть безпліддя.

Трихомонадний кольпіт

Трихомонадний вагініт є однією з найпоширеніших урогенітальних патологій, викликаної специфічним найпростішим мікроорганізмом, що пересуваються за допомогою джгутиків. У деяких випадках трихомонада не викликає ніяких клінічних симптомів і людина, навіть не підозрюючи про те, що він хворий, є переносником інфекції (при відсутності запального процесу мова йде про трихомонадоносительстве). Інкубаційний період трихомонадного вагініту може тривати до 1 місяця (частіше 1-15 днів). За цей час відбувається активне розмноження збудника на слизових оболонках статевих органів.

Читайте:   Хитається зуб — як зміцнити, що робити в домашніх умовах

Найчастіше трихомонадний кольпіт може доповнюватися іншими урогенітальними інфекціями (такий стан у клінічній практиці називається міст-інфекцією). Дана форма захворювання веде до того, що жіноча сексуальна функція починає поступово згасати, тобто статеві контакти стають болючими і перестають приносити задоволення. При гострій формі трихомонадного вагініту у середньому через тиждень після зараження в області зовнішніх геніталій у жінок з’являється свербіж і печіння (інфекційний процес протікає з ураженням зовнішніх геніталій у вигляді вульвовагініту). Далі виникають рясні пінисті виділення жовто-сірого кольору, з домішками гною і з дуже неприємним запахом. Пацієнтка стає дратівливою і знервованою, у неї порушується працездатність і розвивається безсоння.

Коли захворювання набуває підгострий перебіг, симптоматика трихомонадного вагініту не так яскраво виражена. При відсутності адекватного лікування хвороба переходить у хронічну форму, що тягне за собою розвиток запальних процесів не тільки в сечовивідної системі, але й в інших органах малого тазу (ендометрит, цервіцит, сальпінгоофорит).

Атрофічний кольпіт

Атрофічний, або сенільний (старечий) вагініт – це запальне захворювання піхви, яке розвивається у жінок після настання природної менопаузи, овариэктомии або опромінення яєчників. Найчастіше вона вражає пацієнток, які досягли 55-60-річного віку.

Основною причиною розвитку захворювання є брак жіночих статевих гормонів (гіпоестрогенія). Через їх дефіциту припиняються проліферативні процеси в епітелії піхви, слизова оболонка стоншується і стає сухою і вразливою. Зникнення лактобацил призводить до активізації непатогенной мікрофлори, вегетуючої в піхву. До найбільш характерних клінічних симптомів атрофічного кольпіту відносять свербіж, печіння, сухість і опущення стінок піхви, болі в процесі сечовипускання, диспареунию, контактні кров’яні вагінальні виділення.

На думку фахівців, відчуття сухості в піхві виникає через порушення кровообігу в піхвових стінках. Як наслідок, на тлі гормонального дефіциту, розвиваються атрофічні процеси в м’язах, судинах і слизовій оболонці, що тягне за собою розвиток прогресуючої гіпоксії піхвової стінки.

Виникають при атрофічному кольпіті свербіж і болючість пояснюються атрофічними змінами, що відбуваються в малих статевих губах. Одночасно в вульварном кільці можуть розвиватися склеротичні процеси, що ведуть до атрофії багатошарового плоского епітелію (передраковий стан).

Кандидозний кольпіт

Молочниця, або кандидозний вагініт – це ураження слизової оболонки піхви, спровоковане умовно-патогенними дріжджоподібними грибками роду Кандида. Найчастіше дана форма патології вражає жінок репродуктивного віку. Як правило, кандидозний кольпіт розвивається внаслідок зниження імунітету, після перенесених інфекційних захворювань, тривалого прийому гормональних та антибактеріальних препаратів, у пацієнток, що страждають цукровим діабетом і при незбалансованому харчуванні, коли в харчовому раціоні переважають вуглеводи. Також спровокувати розвиток кандидозного кольпіту можуть сильні стреси, зміна рН піхви і погані екологічні умови проживання.

Симптоматика дпанного захворювання залежить від того, в якій формі протікає патологічний процес.

Кандиданосительство – це стан, що протікає без яких би то не було клінічних ознак, не доставляє жінці ніякого дискомфорту. Разом з тим дана форма патології без праці виявляється при лабораторному дослідженні, а також вона може стати причиною зараження дитини при його проходженні через інфіковані родові шляхи матері.

Гострий кандидозний кольпіт – це захворювання з яскраво вираженою симптоматикою. Пацієнтки скаржаться на печіння і свербіж у піхві, посилюються в процесі сексуального контакту, після сечовипускання, а також після прийому теплої ванни. З’являються сірувато-білі творожистие виділення, не володіють різким запахом, наголошується набряклість і гіперемія піхви.

Читайте:   Що можна їсти при гастриті: рекомендації фахівців

Хронічний кандидозний вагініт – це захворювання, для якого характерний рецидивуючий перебіг. Воно зустрічається приблизно у 2-3% жінок репродуктивного віку. Найчастіше ознаки хвороби виникають за тиждень до місячних або після статевого контакту.

Неспецифічний кольпіт

Дана форма патологічного процесу розвивається через порушення балансу піхвової мікрофлори. Її провокують деякі умовно-патогенні мікроорганізми (кишкова паличка, стафілокок, стрептокок, протей та ін). У нормі В невеликих кількостях вони є постійними мешканцями кожного здорового організму, проте, при несприятливих факторах умовно-патогенна мікрофлора активізується і починає бурхливо розмножуватися, витісняючи лактобактерії. Такий стан розвивається внаслідок порушення роботи імунної або ендокринної системи, з-за гормональних та інфекційних патологій, метаболічних розладів, а також за недотримання правил інтимної гігієни.

При розвитку неспецифічного кольпіту у пацієнток виникають водянисті, кров’янисті, пінисті або гнійні виділення, набряклість і гіперемія піхви, біль, свербіж і печіння, посилюються під час сечовипускання і процесі статевого контакту.

Примітка: неспецифічний вагініт може бути гострим або хронічним дифузним або серозно-гнійним. Від того, яку форму набуває захворювання, буде залежати вираженість його клінічних ознак.

Діагностика кольпіту

Постановка діагнозу проводиться після вивчення даних анамнезу, клінічної картини, скарг пацієнтки і результатів лабораторного обстеження. Перш за все, виявити природу захворювання дозволить ретельно зібраний анамнез, а також гінекологічне обстеження піхви і шийки матки за допомогою дзеркал. Для гострої форми кольпіту характерна рихлість, набряклість та гіперемія слизових оболонок піхвових стінок. Вони сильно потовщені і покриті серозним або серозно-гнійним плівковим нальотом. При хронічній формі захворювання відмічаються незначні виділення, дефекти слизової оболонки слабо виражені.

Для того щоб краще розібратися в характері патологічних змін, пацієнтці проводиться кольпоскопія. Проте саму об’єктивну інформацію фахівці отримують після того, як будуть проведені лабораторні методи дослідження.

Насамперед, проводиться мікроскопічне дослідження мазків, що дозволяє з’ясувати природу збудника кольпіту. При проведенні бактеріологічного аналізу уточнюється характер захворювання (специфічний або неспецифічний). А також після вивчення бактеріологічного посіву виділень з піхви визначається чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів.

На сучасному етапі найбільш перспективною методикою, за допомогою якої виявляються такі специфічні збудники кольпіту, як мікоплазма, хламідія, уреаплазма, лептотрикс, мобилункус тощо, є метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

Разом з тим за рекомендацією лікаря може бути призначений імуноферментний аналіз крові, бактеріологічний посів сечі, цитологічний мазок, взятий з шийки матки і аналіз на визначення гормонального статусу. Для виявлення супутніх гінекологічних патологій проводиться ультразвукове дослідження органів малого тазу.

Лікування кольпіту

Лікування кольпіту передбачає застосування препаратів системної та місцевої дії, що пригнічують активність і різко знижують чисельність збудника. Як правило, лікування захворювання проводиться в комплексі підбирається в залежності від виду збудника, наявності супутніх патологій та віку пацієнтки.

Місцеве лікування кольпіту

Місцева терапія включає в себе два етапи: етіотропне лікування, спрямоване на усунення причини захворювання, і відновлення природної мікрофлори піхви.

Етіотропне лікування передбачає санацію піхви і зовнішніх статевих органів (спринцювання і введення в піхву спеціальних тампонів, вагінальних свічок і кульок). В даному випадку використовуються трав’яні відвари, розчин риванолу, сульфату цинку і перманганату калію, обліпихову олію, галаскорбін і різні протимікробні препарати місцевої дії. Якщо захворювання відрізняється наполегливо прогресуючим перебігом, пацієнткам показано застосування місцевих антибактеріальних засобів, а також їм призначаються спеціальні фізіотерапевтичні процедури.

По закінченні курсу етіотропної терапії рекомендовано місцеве застосування препаратів, до складу яких входять живі або висушені пробіотики. Вони підвищують захисні властивості і сприяють відновленню природної мікрофлори піхви.

Читайте:   Чи можуть зуби різатися в 2 місяці

Загальне лікування кольпіту

Системна терапія захворювання призначається пацієнткам з вираженими клінічними проявами кольпіту при відсутності ефекту від місцевого лікування залежно від виду збудника, що спровокувала розвиток запального процесу. Згідно з інфекційним агентом підбираються антибактеріальні і сульфаніламідні препарати, призначається вітаміно — та імунотерапія, а також проводиться фітотерапевтичні та фізіотерапевтичне лікування.

Примітка: при призначенні фізпроцедур слід враховувати наявні протипоказання.

У гострій стадії кольпіту пацієнткам показано УВЧ на область промежини і ультрафіолетове опромінення вульви.

В підгострій і хронічній стадії добре себе зарекомендувала СМВ-терапія на область піхви, електролітне припікання, місцева дарсонвалізація, ультрафонофорез, лазерне опромінення вульви і УВЧ на область промежини.

При лікуванні неспецифічного та бактеріального кольпіту в даний час використовується озонотерапія. Завдяки озону, що володіє, імуно-модулирующими, бактерицидними, антистресовими, вирусолитическими, фунгіцидними і десенсебилизирующими властивостями, запобігає мікробна агресія і активується рівень захисту. На відміну від антибіотиків, озонотерапія не робить негативного впливу на організм, а також до озону не виникає лікарської стійкості збудника.

Як правило, при своєчасному зверненні за медичною допомогою та адекватному виконанні всіх необхідних призначень, курс лікування вагініту становить 5-7 днів. У цей період фахівці настійно рекомендують утриматися від сексуальних контактів, а також, у разі необхідності, слід одночасно проводити лікування статевого партнера пацієнтки.

Під час лікування вагініту показана щадна рослинна і кисло-молочна дієта. Копчення, соління і гострі страви з раціону харчування доведеться виключити, так як вони надають подразнюючу дію на слизові оболонки, а також для зниження набряку на слизовій, слід обмежити споживання рідини.

Лікування атрофічного кольпіту

Лікування даної форми кольпіту передбачає відновлення трофіки епітеліального шару піхви і запобігання рецидивів захворювання. Як правило, при атрофічному кольпіті показана замісна гормональна терапія (місцеві препарати у вигляді мазей або вагінальних свічок). Разом з тим пацієнтці можуть бути призначені препарати системної дії, що застосовуються у вигляді таблеток і пластирів.

Примітка: системна гормональна терапія лише при тривалому застосуванні (до 5 років) дозволяє досягти максимального ефекту.

Також непогано себе зарекомендували фітоестрогени (препарати рослинного походження).

При діагностиці атрофічного кольпіту ефективність лікування відстежується в ході періодичних досліджень пацієнтки. При цьому показано проведенні кольпоскопії, піхвової рН-метрії та цитології. У тому випадку, коли жінці протипоказано застосування естрогенів, призначаються спеціальні трав’яні ванночки і спринцювання.

Профілактика і прогнози кольпіту

Слід підкреслити, що вагініт, при проведенні правильного і своєчасного лікування не представляє серйозної загрози для жіночого здоров’я. У той же час, недотримання профілактичних заходів може серйозно вплинути на репродуктивну функцію і загальний стан пацієнтки. Насамперед, слід ретельно дотримувати правил інтимної гігієни і правила статевого життя, своєчасно лікувати загальні та урогенітальні патології, санувати хронічні вогнища інфекції, повноцінно харчуватися, уникати стресових впливів. При зміні характеру виділень розумніше буде здатися гінеколога, який, при необхідності, призначить діагностичне обстеження і адекватне лікування.

Жінкам у період менопаузи для попередження розвитку сенильного (атрофічного) вагініту рекомендується регулярно спостерігатися у спеціаліста. Лікар своєчасно призначить препарати замісної гормональної терапії, які зменшать клімактеричні прояви, попереджає розвиток серцево-судинних патологій та остеопорозу, і вплинуть на стан піхвового епітелію. Для того щоб попередити розвиток раннього клімаксу, фахівці рекомендують відмовитися від куріння, раціонально харчуватися і зміцнювати імунітет. Протягом атрофічного вагініту сприятливо, однак у деяких випадках захворювання може рецидивувати, значно знижуючи якість життя жінки.