Лімфома селезінки – основні прояви, діагностика та лікування хвороби

Лимфома селезенки – основные проявления, диагностика и лечение болезни

Кількість щорічно виявлених онкологічних захворювань в усьому світі має тенденцію до неухильного зростання, а отже збільшується і кількість виявляються щодо рідкісних захворювань, таких як лімфома селезінки. При такому захворюванні як лімфома, злоякісно переродження лімфоцити вражають у більшості випадків лімфатичні вузли, дещо рідше селезінку і кістковий мозок.

Зміст:

  1. Лімфома: загальні відомості
  2. Можливі причини виникнення
  3. Гістологічні типи захворювання
  4. Основине симптоми лімфоми селезінки
  5. Діагностика захворювання
  6. Способи лікування

Лімфоми – особливості даної групи гематологічних захворювань

Лімфома – це ураження лімфатичної тканини, яке відбувається внаслідок безконтрольного накопичення в них пухлинних лімфоцитів. В першу чергу уражаються різні групи лімфатичних вузлів, дещо рідше страждають внутрішні органи, також зустрічаються і поєднані ураження.

На відміну від лейкозів, які також походять з імунокомпетентних клітин (а точніше їх попередників), для лімфом характерно наявність первинного пухлинного вогнища. Характерною особливістю даної групи гематологічних захворювань є здатність не тільки до метастазування, але і до дисемінації. Виділяють ходжкинские та неходжкінські лімфоми, головною відмінністю яких є характерні для хвороби Ходжкіна гігантські клітини Рід-Березовського-Штернберга.

Головна небезпека лімфом – це в більшості випадків досить тривалий період безсимптомного розвитку новоутворення, що призводить до того, що лімфоми виявляються або як випадкова знахідка, або при значній занедбаності процесу, з ураженням внутрішніх органів і декількох груп лімфатичних вузлів.

Теорії виникнення лімфом

Лимфома селезенки – основные проявления, диагностика и лечение болезни

Основний етіологічний фактор для більшості видів лімфом до кінця не встановлений, але вважається, що в розвитку даних гематологічних захворювань відіграють роль:

  1. Вірус Епштейна-Барр, який виявляється у багатьох хворих. Також роль вірусу в розвитку захворювання підтверджує його здатність до розмноження в культурі клітин лімфоми Беркітта, а також факт наявності у деяких хворих інфекційного мононуклеозу в анамнезі.
  2. Вважається, що важливим фактором є генетична схильність, сама наявність якої не означає обов’язкового розвитку захворювання – лімфома в такому випадку розвивається при впливі сприяючих факторів, у сприятливих умовах цього не відбувається.
  3. Провокуючим фактором також можуть служити деякі хімічні сполуки і іонізуюче випромінювання, що сприяє утворенню будь-яких злоякісних новоутворень, в тому числі і лімфоми селезінки.

Дослідникам так і не вдалося прийти до якоїсь єдиної теорії розвитку захворювання, тому прийнято вважати, що у виникненні лімфом важливо поєднання декількох провокуючих факторів.

Гістологічні варіанти лімфоми

Селезінка може вражатися як при ходжкинских, так і неходжкінських лімфомах, хоча первинне ураження саме цього внутрішнього органу вважається рідкісним, у випадку з лімфогранулематозом виділяють такі гістологічні типи захворювання:

Читайте:   Симптоми панкреатиту у жінки при хронічній та гострій формі
  1. Лімфогістіоцитарний тип – відрізняється низькою злоякісністю і хорошим прогнозом для хворого, так як основою лимфогранулематозной тканини є дорослі лімфоцити.
  2. З наявністю нодулярного склерозу – найбільш часто зустрічається тип захворювання, у структурі захворюваності переважають молоді жінки. Цей тип також відрізняється низькою злоякісністю і хорошим прогнозом.
  3. Змішанно-клітинний тип – характерний значний поліморфізм при мікроскопії, досить виражена симптоматика, а також схильність р генералізації процесу.
  4. З придушенням лімфоїдної тканини – найбільш рідкісний тип, зустрічається переважно в старечому віці.

Неходжкінські лімфоми виділяють:

  1. Низькою злоякісності (із мілких лімфоцитів, фолікулярна та фолікулярна змішана).
  2. Проміжною злоякісності (фолікулярна з великих клітин, дифузні крім иммунобластной крупноклеточной).
  3. Високо злоякісні типи (лімфобластна, дифузна крупноклеточная иммунобластная, а також лімфома, що складається з дрібних клітин з нерасщепленными ядрами.

Гістологічні особливості лімфоми селезінки важливі, оскільки саме від цих особливостей пухлинних клітин буде залежати і призначається лікування – для деяких достатньо хіміотерапії, інші ж потребують комбінованого лікування з використанням хірургічних методів, призначення декількох хіміотерапевтичних препаратів, а також променевої терапії.

Характерні симптоми лімфоми селезінки

У більшості випадків лімфоми селезінки мають досить низьку злоякісність, а значить прогресують дуже повільно, тривалий час не дають метастаз, а значить, в переважній більшості випадків симптоматика мінімальна. Найчастіше лімфома селезінки виявляється випадковою знахідкою при пошуку іншого захворювання або при профілактичних обстеженнях.

У випадку прогресування хвороби можуть з’являтися такі симптоми:

  1. Раннє відчуття насичення, що відбувається з причини того, що значно збільшена пухлинним процесом селезінка тисне на сусідні органи, зокрема на шлунок.
  2. Періодичне або постійне відчуття важкості в правому підребер’ї.
  3. Втрата апетиту, і, як наслідок, повільна втрата маси тіла.
  4. Клінічні та лабораторні ознаки анемії.
  5. Підйом температури тіла, переважно ввечері або вночі, при відсутності інших ознак захворювань, що супроводжуються гіпертермією.
Читайте:   Чи можна пити безалкогольне пиво під час вагітності, за і проти

Специфічними такі симптоми назвати складно – такі прояви можуть зустрічатися при злоякісних новоутвореннях, захворюваннях травного тракту і багатьох інших патологічних станах.

Методи діагностики

Лимфома селезенки – основные проявления, диагностика и лечение болезни

Для постановки діагнозу лімфома селезінки пацієнту необхідно пройти комплекс лабораторних та інструментальних досліджень, схожий з таким при пошуку будь-якого іншого злоякісного онкологічного захворювання:

  1. Аналіз крові – загальний, біохімічні показники і онкомаркери. Оцінюють при цьому кількість формених елементів крові, гемоглобіну, білків крові, також звертають увагу і на рівень ферментів, в першу чергу лактатдегідрогенази.
  2. Комп’ютерна і магнітно-резонансна томографія – дає можливість виявлення ураження внутрішніх органів і лімфатичних вузлів.
  3. Ультразвукове дослідження – інформативно у разі наявності уражених лімфатичних вузлів черевної порожнини.
  4. Біопсія лімфовузлів – дозволяє провести гістологічні та імунологічні дослідження, що дозволяють з високою точністю говорити про наявність або відсутність атипових клітин.
  5. Стернальная пункція виконується при підозрі на лейкемизацию процесу (ураження пухлинними клітинами кісткового мозку.
  6. Гістологічне та імунологічне дослідження тканин віддаленого в ході спленектомії органу – найбільш інформативний метод, що дозволяє підтвердити діагноз практично з 100% вірогідністю.
  7. Діагностика більшості злоякісних новоутворень вимагає наявності сучасного обладнання для візуалізації процесу, можливості проведення досить складною лабораторної діагностики, а також досвідчених фахівців, в першу чергу онколога і патоморфолога.

Методики лікування

Лікування лімфоми селезінки залежить в першу чергу від гістологічних особливостей пухлини, а значить і ступеня її злоякісності – швидкості росту, метастазування і пухлинної дисемінації, а також від занедбаності патологічного процесу. Дещо осібно стоять так звані индолентные лімфоми, при яких у багатьох випадках лікування не призначається взагалі – тільки регулярне спостереження у гематолога або у онколога. Більш злоякісні форми можуть вимагати застосування комбінованого лікування – хірургічного видалення ураженого органу, хіміотерапії і променевої терапії.

Читайте:   Що таке полідипсія: визначення та опис

Лимфома селезенки – основные проявления, диагностика и лечение болезни

Особливості хіміотерапії:

  1. Найчастіше застосовується кілька препаратів відразу.
  2. Різні люди по-різному переносять таке лікування. У одних виражений клінічний ефект супроводжується мінімальною кількістю побічних ефектів, у інших же пухлина практично не відповідає на лікування, а вираженість небажаних ефектів значна. Це залежить як від індивідуальних особливостей організму, так і від особливостей пухлинного росту в кожному конкретному випадку.
  3. Хіміотерапія призначається циклами, часто (особливо якщо застосовується кілька препаратів) з певним графіком прийому, відхилення від якого знижує ефективність лікування.

Більшість хіміотерапевтичних препаратів мають яскраво виражені побічні ефекти, такі як пригнічення кровотворної функції, диспепсичні розлади, нудота, випадання волосся.

Особливості променевої терапії:

  1. Опромінення найчастіше призначають короткими серіями протягом декількох тижнів.
  2. В залежності від локалізації процесу, а також від отриманої дози при променевій терапії також можлива поява побічних ефектів.
  3. Найчастіше супроводжується пригніченням кровотворної функції.

Виражений позитивний ефект у багатьох випадках дає застосування препаратів, що містять моноклональні антитіла.

У деяких випадках може знадобитися і найбільш радикальний метод лікування лімфоми селезінки – спленектомія. Оперативне втручання в багатьох випадках виконують лапароскопічним методом, що особливо важливо при лікуванні пацієнтів старечого віку – їм набагато складніше перенести порожнинну операцію.

При найбільш часто зустрічаються форми лімфом селезінки прогноз досить сприятливий, але все ж настійно не рекомендується ігнорувати навіть не особливо турбують симптоми, так як лікування, розпочате на максимально ранній стадії розвитку патологічного процесу має максимальні шанси на успіх і тривалу ремісію.

Доповідь спеціаліста-онколога з приводу методів лікування лімфоми печінки дивимося на відео: